Минуло шість років, відколи на російському телебаченні показали сюжет про нібито розіп’ятого хлопчика. У ньому жінка вигадувала, як на власні очі бачила страту маленького сина і дружини «ополченця» українськими військами на центральній площі Слов’янська. “Бачачи таке, ми сміємося, в Росії натомість у таке вірять… В той же час ми маємо вже більше 10 000 загиблих з нашого боку [в результаті російсько-української війни — ред.]. Ми не можемо так ефективно протистояти російській пропаганді, як це роблять у Литві, — так відкрив семінар-практикум у Херсоні його міський голова Володимир МИКОЛАЄНКО.
24 липня Центр публічної дипломатії — із дотриманням усіх карантинних заходів безпеки — провів третій семінар-практикум «Дезінформація як інструмент гібридної війни: особливості поширення та можливості протидії» для представників місцевої влади, громадськості та медіа.
Зокрема, у заході взяла участь Нерінга БЛЮДЖЮТЕ, експертка з питань інформаційної безпеки, радниця Міністра закордонних справ Литви (2013 – 2017 роки) зі стратегічних комунікацій:
“У 2013 році у пошукову систему Google я ввела два вислови: спершу “російська агресія”, а потім — “українська криза”. На запит “російська агресія” Google знайшов 1,5 млн згадувань, а на “українська криза” — 22 млн. Таким чином, ми можемо зробити висновок (звісно, не науковий): люди сприймали ситуацію не як російську агресію, а як українську кризу. Нашою задачею було переконати Захід та Європу, що це не внутрішня проблема України. На той час було важко давати відсіч російській пропаганді.
У 2016 році я повторила експеримент: 4,9 млн згадувань видав Google на “російську агресію” та 46,6 млн — на “українську кризу”. Таким чином, ми побачили, що за 3 роки баланс думок щодо ситуації в Україні та Криму, зокрема, змінився.
Цього року я повторила експеримент: “російська агресія” — 37 млн, “українська криза” — 29 млн. Отже, на сьогодні і нам, і вам стало набагато легше доносити і відстоювати свої меседжі”.
(у режимі відеозв’язку)
Ірина ЖОВТА, головний спеціаліст відділу європейської та євроатлантичної інтеграції Державного комітету телебачення і радіомовлення України нагадала, що поняття стратегічних комунікацій знайоме і Україні. І що вперше його зафіксували ще у 2016 році у Доктрині інформаційної безпеки України. Через рік потому Міністерство оборони України прийняло Концепцію стратегічної комунікації, а Уряд — Концепцію урядових комунікацій України. Чому Україна відповідає на дезінформацію не пропагандою, а стратегічними комунікаціями — розповімо детальніше у окремому пості на основі тез виступу пані Ірини.
Андрій ЩЕКУН, директор інформаційної агенції «Голос Криму», головний редактор газети «Кримська світлиця», розповів, якими були дії кримських активістів одразу після захоплення будівель Верховної Ради та Кабінету Міністрів Криму в ніч з 26 на 27 лютого 2014 року: “Ми налаштувались прорвати інформаційний простір для того, щоб Україна та світ побачили, що в Криму є прихильники України і будуть відстоювати Крим як невід’ємну частину України. На той час в Криму відбувалися лише проросійські акції за участі в т.ч. кубанських козаків, які на той час вже проживали в санаторіях Криму. Ми зрозуміли, що як активісти ми можемо протистояти лише інформаційно, а тому вирішили проводити акції біля пам’ятника Т.Г. Шевченка в Сімферополі. З 2-го березня 2014 року акції стали щоденними: спершу вийшло 20 людей, на другий день — 100. Смішно виглядало, коли першого дня вийшло 20 людей, а журналістів, які з’їхалися з усіх куточків Європи, зібралося близько 200”.
Наталка САД, експертка з комунікацій, член правління Центру публічної дипломатії, розповіла, чому люди ведуться на маніпуляції і чому так важко їм протистояти. “Середня щоденна тривалість перебування в інтернеті пересічного жителя планети — 6 год. 43 хв. За життя людина витрачає на соціальні медіа понад 5 років, а на перегляд телебачення — понад 7 років. Цього часу вистачить, аби 32 рази злітати на Місяць, 3,5 рази пройти вздовж Великої китайської стіни протяжністю у 21 196 км, 32 рази підійнятися на найвищу вершину світу Еверест та 10 000 разів пробігти марафон у 42 км 195 м… І в інтернеті, і на телебаченні борються за нашу з вами прихильність, часто, якщо не завжди, вдаючись до маніпуляцій. Людина не може упродовж 6 год. 43 хв зберігати здатність критично мислити, а отже, ми стаємо вразливими до дезінформації, фейків та пропаганди”.
Дар’я ГЛУЩЕНКО, аналітик-спічрайтер, керівник департаменту комунікацій в Національній асоціації адвокатів України поділилася базовими навичками фактчекінгу.
“20 тис. фальшивих повідомлень за 4 роки президентства Дональда Трампа — тенденція, яка прийшла і до нас. Гарна новина: в Україні є організації, які займаються фактчекінгом, — StopFake, VoxCheck і Слово і Діло. Фактчекінг на відміну від журналістського розслідування передбачає, що журналісти працюють з офіційними та відкритими джерелами або експертизою експертів, які є реальними експертами. Тобто тут не можна використовувати інсайдерську інформацію, посилання на анонімні надійні джерела тощо”. Про сам алгоритм фактчекінгу ми розповімо у нашим подальших постах.
Семінар-практикум відбувся за сприяння Держкомтелерадіо, Херсонської міської ради, у партнерстві з Культурним центром “Україна – Литва” Культурний центр Україна-Литва та за фінансової підтримки Програми розвитку співробітництва та просування демократії Міністерства закордонних справ Литовської Республіки Užsienio reikalų ministerija.
