Інформаційна війна та гібридні загрози стали в 21-у столітті безпековим викликом для багатьох країн. Вони відображають суттєві зміни в характері міжнародної безпеки, особливо пов’язаної з агресивним реваншизмом Російської Федерації. У 2014 році Росія розпочала відкриту війну проти України, і в той же час Москва почала активніше впроваджувати операції впливу проти західних демократій.
Загроза російської дезінформації стає все більш актуальною для всіх європейських країн. Деякі країни почали усвідомлювати серйозність загрози, але інші уряди все ще сумніваються, чи існує для них настільки загроза чи навіть толерують російську присутність в Європі. Багато урядових та неурядових ініціатив й інституцій, особливо у регіоні Центральної та Східної Європи, намагалися виявити, проаналізувати, викрити та протидіяти російській пропаганді.
Чеський аналітичний проект Kremlin Watch Monitor поділив країни ЄС на три частини відповідно до їхньої реакції на кремлівську пропаганду: від колаборантів Москви до активних борців проти дезінформації. Відповідно до їх класифікації, лідерами із протидії кремлівській машині дезінформації є держави Балтії, Швеція та Велика Британія, більшість європейських країн «стурбовані», хоч і не дуже, приблизно третина країн просто заперечують, що проблема існує, а Греція та Кіпр – відкрито підтримують кремлівські наративи.
Більшість європейських країн не готові всебічно розслідувати та викривати російські мережі впливу у своїх країнах. Окрім парламентських органів Великобританії на європейському континенті не проводилось жодного всебічного офіційного розслідування російських мереж впливу, російських зв’язків з європейськими політичними партіями або втручання Росії у різні європейські вибори та референдуми.
Як прямо зазначає проект Kremlin Watch Monitor більшість європейських урядів не спрямовують достатніх зусиль на захист своїх демократичних держав і не надають своїм громадянам публічної інформації про ці основні загрози. Держави-члени ЄС погоджуються щодо того, що слід робити на рівні ЄС, але через відсутність політичної волі більшість держав-членів не бажають фінансувати практичні заходи протидії цій загрозі. Більшість країн, які розуміють російську загрозу, є малими і середніми, і більшість із них є одержувачами дотацій з бюджету ЄС. Великі держави-члени, такі як Франція, Іспанія, Італія чи Німеччина, не здійснюють необхідних заходів. Наприклад, німецький політичний істеблішмент наполягає на реалізації російського геополітичного проекту “Північний потік-2”, що суперечить європейським геополітичним та безпековим інтересам.
Російські інструменти впливу
Російська військова доктрина розглядає інформаційну війну як постійну «війну в умовах миру». Для Росії створення гібридних загроз є її основною стратегією. Важливим аспектом російсько-інформаційно-психологічних операцій є так званий рефлексивний контроль (РК), який тісно пов’язаний з китайською концепцією «стратагем» та американською концепцією «управління сприйняттям».
Сучасна російська пропаганда зосереджена насамперед на дезінформаційних кампаніях, і її методи не включають пропаганду певного світогляду, ідеології чи способу життя, а, скоріше, релятивізацію та фрагментацію інформації, щоб зруйнувати підстави раціонального сприйняття будь-якої інформації та зруйнувати фундамент соціальної довіри в країнах ЄС.
Відзначимо, кілька важливих елементів в стратегії РФ у проваджені інформаційної війни. По-перше, підхід Росії до інформаційної боротьби є цілісним (комплексний підхід), тобто він поєднує цифрово-технологічні та когнітивно-психологічні атаки. Хоча військовий та цифровий саботаж має на меті дезорганізацію, зрив та знищення управлінської спроможності держави, психологічна диверсія має на меті ввести жертву в оману, дискредитувати керівництво, дезорієнтувати та деморалізувати населення та збройні сили.
По-друге, він уніфікований («єдність зусиль»), оскільки синхронізує інформаційну боротьбу з військовими, політичними та ін. діями і вона є уніфікованою з точки зору кооперації та координації спектра державних та недержавних суб’єктів – військових, воєнізованих та невійськових.
По третє, інформаційна кампанія – це безперервне (принцип „безпреривності”) стратегічне зусилля. Вона ведеться в «мирний час» та у воєнний час одночасно у внутрішніх та міжнародних ЗМІ та соціальних медіа.
Росія використовує інструментарій “м’якої сили”, щоб замаскувати зусилля “м’якого примусу”, спрямовані на збереження своєї сфери впливу. Діяльність груп впливу, у поєднанні з російським державним адміністративним ресурсом та апаратом безпеки, а також впливом Російської православної церкви, проросійських еліт, масової культури та засобів масової інформації – може серйозно зашкодити політичним процесам та демократичному розвитку країн в регіоні. Події в Криму та на Донбасі показали важливу роль російських недержавних суб’єктів у розпалюванні конфлікту.
Кремль не завжди створює соціально-політичних проблеми, але навчився використовувати існуючі протиріччя на свою користь. Міграційна криза та теракти в Європі використовувалися Кремлем для критики «Заходу» та розпалювання ворожнечі в середині країн ЄС, посилюючи дихотомію “Сильної Росії” проти “слабкого, декадентського Заходу”. Наприклад, у Німеччині стурбованість громадськості та інтерес до ворожих інформаційних операцій викликала справа “Лізи”, в якій Росія намагалася посилити антиімігрантські настрої.
Brexit також дав Росії шанс скористатися антиєвропейськими настроями і зміцнити своїх неліберальних союзників. Частиною порядку денного для зміни іміджу Росії за кордоном є підкреслення ролі країни у збереженні “традиційних європейських цінностей”, піднесення Путіна як “консервативної ікони”.
Російська стратегія по просуванню своїх інтересів в Європі базується на наступних напрямках.
Російські економічні інструменти
Компанії, близькі до Кремля, використовують економічні засоби для політичного впливу в цільових європейських державах. Їх діяльність найбільш помітна в енергетичному секторі. Стратегічні енергетичні угоди між європейськими країнами та фірмами допомагають Кремлю нав’язувати свої політичні та геополітичні інтереси. Вони посилюють залежність держави від дружніх відносин з Кремлем, і потенційно можуть бути інструментом шантажу політичного керівництва.
Пошук політичних союзників
Кремль намагається розвивати стосунки з політичними акторами на високих посадах. Ці ключові фігури можуть бути підтримані фінансово, ідеологічно або в засобах масової інформації, в обмін на підтримку Кремля. Одним із прикладів такої практики в Європі є чеський президент Мілош Земан, Марі Ле Пен у Франції та багато інших.
Підтримка європейських радикальних та екстремістських угруповань
Особливо, але не виключно, в європейських країнах, де Росії не вдалося забезпечити собі підтримку на високому рівні, Кремль використовує підтримку радикальних та екстремістських сил. Їх політичні та ідеологічні орієнтації не мають принципової різниці, проте анти-системний фактор має вирішальне значення. Через ці групи та рухи Кремль розпалює протистояння в середині цих країн та здійснює цілеспрямоване руйнування демократичних інститутів.
Використання «публічної дипломатії» та громадських організацій
Інтереси Російської Федерації часто пропагують нібито неурядові організації або організовані урядом неурядові організації. Метою їх діяльності є вплив на європейську громадську думку та формування «розуміння» російського погляду на політику. Ці організації відіграють роль впливових суб’єктів, які використовують законні засоби демократичних дискусій для легітимізації російського режиму та політики за кордоном. Наприклад, такі організації, як аналітичний центр у Берліні -“Діалог цивілізацій”, який очолює Володимир Якунін, близький до Володимира Путіна. Ця організація використовується для просування російських інтересів, підтримки деяких політиків та впливових діячів, зокрема колишнього президента Чехії Вацлава Клауса чи колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера. У світлі анексії Криму Росією та російської агресії на Сході України, відкрита або прихована підтримка таких організацій повинна стати предметом занепокоєння ЄС.
ЗМІ
Російські ЗМІ, особливо міжнародні ресурси, такі як RT і Sputnik, стали важливим інструментом розповсюдження антизахідних наративів та дезінформації про міжнародні відносини та зовнішню політику Росії.
Етнічні меншини та «співвітчизники»
Етнічні росіяни, які проживають у європейських державах, розглядаються Російською Федерацією як потенційна база, яку можна використовувати для військових та зовнішньополітичних цілей. “Захист” російської меншини або “співвітчизників” за кордоном, включаючи доступ до відповідної культурної, ідеологічної та патріотичної інформації та освіти, зокрема, у країнах Балтії, Німеччині та Чехії – ще один привід для Росії, щоб поширювати свій вплив.
Європейська відповідь на інформаційні загрози
За останні роки з’явилося багато ґрунтовних розслідувань, що детально вивчають ідеологічну та концептуальну основу російського підходу до інформаційної війни та детально описують оперативні заходи, що використовуються Кремлем.
Відповідно до Action Plan against Disinformation прийнятий ЄС, дезінформація здіснювана Російською Федерацією представляє найбільшу загрозу для ЄС. Вона має систематичний характер, Росія має достатні ресурси та має інший масштаб порівняно з іншими країнами.
Для протидії політиці РФ з поширення фейків Євросоюз у 2015 році створив робочу групу зі стратегічних комунікацій – East StratCom Task Force. На основі Плану дій щодо стратегічної комунікації, прийнятого 22 червня 2015 року, мандат East Strategic Communication Task Force включає три напрямки дій: 1) ефективна комунікація та просування політики ЄС щодо країн Східного Партнерства; 2) Посилення ЗМІ в країнах Східного Партнерства та в державах-членах, включаючи підтримку свободи ЗМІ та зміцнення незалежних ЗМІ; 3) Покращення спроможності ЄС прогнозувати та реагувати на дезінформацію Російської Федерації.
5 грудня 2018 р. єврокомісари представили план протидії дезінформації, покликаний захистити вибори в Європі від можливого втручання. Оперативна робоча група ЄС зі стратегічних комунікацій (East StratCom Task Force) виявила за два роки понад 3 тис. випадків дезінформації від російськомовних ЗМІ. Представлений у 2018 році план передбачає збільшення бюджету з 1,9 мільйона євро цього року до 5 мільйонів євро.
EUvsDisinfo – це проект робочої групи European External Action Service’s East StratCom Task Force. Він був створений у 2015 році для кращого прогнозування та реагування на поточні дезінформаційні кампанії Російської Федерації, що зачіпають Європейський Союз, його держави-члени та сусідні країни. Основна мета EUvsDisinfo – підвищити обізнаність та розуміння громадськістю операцій з дезінформації Кремля та допомогти громадянам Європи та за її межами виробити опірність цифровій інформації та маніпуляціям в ЗМІ. Використовуючи аналіз даних та моніторинг засобів масової інформації 18 мовами, EUvsDisinfo виявляє, збирає та викриває випадки дезінформації, що походять із прокремлівських ЗМІ, що розповсюджуються в ЄС та країнах Східного партнерства.
Центр стратегічних комунікацій НАТО (https://stratcomcoe.org) запрацював у січні 2014 року. Прикладом активності проросійських «ботів» став візит Дональда Трампа в Європу у 2018 році. За даними Центру стратегічних комунікацій НАТО (Stratcom), за період із 1 травня по 31 липня 2018 боти і тролі написали 49 % усіх російськомовних повідомлень про НАТО в країнах Балтії та Польщі. При цьому Брюссельський саміт НАТО 2018 року припав на 11-12 липня. Серед акаунтів, які писали російською мовою, 36 % були автоматизованими (боти). Для порівняння: боти складали 14 % англомовних акаунтів та створили 19 % усього англомовного контенту за квартал.
Як зазначено в рапорті Комісії Парламенту Великої Британії по розслідуванні російського впливу, хоча уряд Великобританії навів докази російської діяльності у справі про отруєння Скрипалів, він неохоче приймає докази втручання у референдум по виходу Великобританії з ЄС у 2016 року. (Наприклад, дослідження показали, що російські акаунти розмістили понад 45 000 повідомлень про Brexit тільки за останні 48 годин кампанії). Відповідно до цього рапорту, як і інші країнах, Великобританія явно вразлива до прихованих кампаній інформаційного впливу, і уряд повинен проводити аналіз, щоб зрозуміти масштаби маніпулювання виборцями іноземними гравців під час минулих виборів. Законодавство повинно відповідати останнім технологічним розробкам і чітко висвітлювати нелегальний вплив іноземних гравців на демократичний процес.
Водночас, російський інформаційний вплив, по руйнуванню євроатлантичної солідарності дає свої результати. Наприклад, 53% громадян Франції та 58% громадян Німеччини заявили в опитуванні Pew 2015 року, що їх країна не повинна застосовувати військову силу для захисту союзника по НАТО, якщо Росія нападе на нього. У 2020 році, на запитання, чи повинна чи не повинна їхня країна застосовувати військову силу для захисту союзника по НАТО від гіпотетичного нападу Росії, лише в п’яти з 16 опитаних держав-членів – Нідерландах, США, Канаді, Великобританії та Литві – більше половини респондентів вважають, що їм слід застосовувати таку силу.
Переконання, що їх країна повинна реагувати на гіпотетичний напад Росії на союзника по НАТО, з часом стало менш поширеним у кількох країнах. Наприклад, в Італії лише чверть опитаних у 2019 році заявляють, що їх країна повинна захищати союзника по НАТО, порівняно з чотирма з десяти в 2015 році. Подібне падіння за цей період відбулося в Польщі (-8 відсоткових пунктів), Іспанії (- 7) та Франції (-6). Однак підтримка захисту інших країн-членів НАТО зросла у Великобританії з 2015 року (+6).
Країни Східної та Центральної Європи стали випробувальним майданчиком для нових методів пропаганди Росії та особливими мішенями інформаційної війни.
Естонія, Литва та Латвія – як країни-члени Європейського Союзу, найкраще реагують на російську дезінформацію, завдяки політичному визнанню загроз та дій їх урядів, спрямованих на боротьбу з інформаційними загрозами.
Естонія отримала підтримку НАТО у 2008 році для створення Талліні Cooperative Cyber Defense Center of Excellence. У 2014 році, Рига стала базою для іншої організації НАТО, яка бореться з російським впливом, – Центру передових стратегічних комунікацій (Strategic Communications Center of Excellence).
Для протидії інтернет тролям у країнах Балтії з 2016-го року зародився «рух ельфів». Це активісти, що намагаються викривати інформаційні маніпуляції в інтернеті. У 2018-му ельфи почали активно розвиватися і в Чехії.
У 2015 році два провідні чеські аналітичні центри запустили спеціалізовані програми з проблем російського впливу та дезінформації. Програма Kremlin Watch Monitor спрямована на виявлення й протидію інструментам російського впливу та дезінформації і є програмою неурядової організації ‒ European Values Think-Tank, а Prague Security Studies Institute розпочав свою Ініціативу з протидії російського впливу.
З кінця 2015 року три найбільші центральноєвропейські аналітичні центри: GLOBSEC Policy Institute, Political Capital Institute and European Values Think-Tank, публікують щотижневик Infowar Monitor.
Крім Радіо Свобода Європи / Радіо Свобода, яке розміщується в столиці Чехії з 1995 року, в Празі випускаються новинами російською мовою – Russian Language News Exchange, програма, що переважно фінансується Міністерством закордонних справ Нідерландів.
Асоціація з міжнародних відносин (AMO) запустила чеську версію українського веб-сайту StopFake.org у жовтні 2016 року, метою якої є перевірка або спростування дезінформації про ситуацію в Україні.
Bellingcat.com – новаторська група журналістів-розслідувачів, які використовують соціальні мережі та інформацію з відкритих джерел для аналізу подій на місцях у районах конфлікту, особливо в Сирії та Україні.
Свобода слова та інформаційні загрози.
Свобода слова є надзвичайно важливим елементом європейської архітектури демократичного правління. Однак, в ситуаціях зовнішнього впливу, вона ж стає і «слабкою ланкою», якою користується Кремль в просуванні свого впливу. Як Пітер Померанцев та Майкл Вайс описують російську інформаційну війну, «Кремль використовує ідею свободи інформації, щоб ввести дезінформацію в суспільство. Ефект полягає не в тому, щоб переконати (як у класичній публічній дипломатії) або заслужити довіру, а в тому, щоб сіяти плутанину за допомогою теорій змови та поширювати брехню».
Для досягнення аудиторії в європейських країнах Росія використовує лазівки в нормативних актах ЄС. Найбільшою проблемою російські ЗМІ є для країн де значна частина російськомовного населення. Російськомовне населення та люди старшого віку є тими групами, які найбільш схильні до впливу російської пропаганди. Звичайно, носії російської мови не є однорідною групою і мають досить різні політичні вподобання та рівень інтеграції. Найбільш значимим фактором є рівень користування російськими ЗМІ.
Відповідно до законодавства ЄС, зареєструвати ЗМІ в будь-якій країні-члені ЄС можливо, якщо один із членів правління медіа компанії проживає в цій країні. Балтійські країни наголошують, що цей підхід не дозволяє їм належним чином регулювати медіа-компанії, оскільки вони підпадають під дію законодавства інших країн. Незважаючи на це, Литва та Латвія вже мають досвід тимчасового блокування трансляції телевізійних каналів з російським контентом, які порушують внутрішнє законодавство.
У Латвії та Естонії чотири з десяти найбільш популярних телевізійних каналів також активно транслюють російський контент, а тому нерідко поширюють кремлівську дезінформацію та пропаганду. Однією з причин привабливості російських телеканалів в країнах Балтії є суттєва різниця між фінансуванням латвійських та російських каналів. За данними дослідження аналітичного центру Призма, ці канали мають аудиторію у 24,8% та 16,3% в Латвії та Естонії відповідно. В Латвії впроваджують закон, який полегшує боротьбу з дезінформацією РФ. Крім того, в Латвії ввели поправки, згідно з якими 90 % змісту основних пакетів послуг телебачення має бути мовами ЄС. Оскільки російськомовна частина населення Литви значно менш чисельна, литовці помітно менше піддаються впливу російських медіа та рідше використовують російські соцмережі.
Також у 2017 році Молдова заборонила ретрансляцію аналітичних, політичних і військових програм російського телебачення.
Медійний регулятор Великої Британії Ofcom теж під кінець року 2018 року звинуватив канал Russia Today у порушенні британського кодексу телерадіомовлення.
У 2018 році Франція також приєдналася до країн, які мають закон для блокування пропагандистських телеканалів РФ. Після відкритого втручання Росії в французьку передвиборчу кампанію, Президент Макрон ініціював закони проти інформаційних маніпуляцій. «Russia Today та Sputnik не поводились як органи преси, вони поводились як органи впливу та пропаганди, і навіть брехливої пропаганди», — прямо сказав Макрон. Одне із нововведень надає право регулятору — Вищій аудіовізуальній раді (CSA) — у передвиборчий період припиняти трансляцію мовника, якщо він поширює потенційно небезпечну інформацію й перебуває під впливом іноземних держав.
Висновки
Після кількох років російської агресії в Україні, після ряду спроб втручатися в європейські національні вибори, після кількох розслідувань, проведених з метою зрозуміти масштаби впливу Кремля в західних країнах, європейські уряди нарешті потроху переходять від питання, чи існує загроза до вжиття заходів для ефективного протидії цьому. За останні роки здійснено численні зусилля з метою активізації урядової та неурядової діяльності, спрямованої на підвищення стійкості, аналіз чи протидію дезінформаційним кампаніям та операціям впливу Кремля.
Все більше країн ЄС приділяють увагу боротьбі з пропагандою на інституційному та індивідуальному рівнях. Однак більш широкого висвітлення пропагандистських загроз на регіональному рівні все ще бракує, і необхідна більша участь національних установ.
Зміни в реакції європейських країн на російську загрозу.
Після кількох років російської агресії є значні докази, що неможливо заперечувати існування та актуальність цієї небезпеки. План дій ЄС проти дезінформації, прийнятий у 2018 році, офіційно називає Росію головним джерелом загроз. У той час, як у перші роки велись бурхливі дискусії щодо рівня російської агресії, сьогодні майже ніхто не заперечує цього через докази вторгнення Росії в Україну та початку масових операцій російського впливу.
Незважаючи на проблеми пов’язані з Brexit, Великобританія була явним європейським лідером у відповіді на цю загрозу в Європі. Незважаючи на вагання реагувати на брудні російські гроші всередині країни, Великобританія мобілізувала ЄС, особливо після операції з отруєння Скрипаля.
Хоча все ще більшість європейських урядів не надають достатнього фінансування своїм відповідним громадянським суспільствам для боротьби з цією проблемою, рушійною силою європейського розуміння та реагування на загрозу є широка громадськість. Громадянське суспільство в більшості європейських країнах усвідомило цю загрозу, часто контрастуючи з власною політичною владою.
Що могло б бути зроблено
Країни ЄС повинні мати змогу своєчасно реагувати на дезінформацію та забезпечувати спростування фейків, забезпечуючи вразливі до російської пропаганди групи інформацією, засновану на фактах. Досі ні в Східній, ні в Західній Європі немає спеціального агентства, яке б аналізувало вплив російської (або іншої) пропаганди на різну аудиторію.
Усі держави-члени ЄС мали б розпочати власні парламентські розслідування щодо російських мереж впливу у своїх країнах.
Кожна країна та ЄС як орган повинні мати щоденну ситуаційну обізнаність та здатність руйнувати міфи за допомогою практичного протидії інцидентам дезінформації.
Європейські країни повинні припинити легітимізацію російських засобів дезінформації, що видаються як “журналістські платформи”, якими ефективно керує російський уряд, будь то RT, Sputnik чи інші російські державні телеканали.
Олексій ПОЛЕГКИЙ,
доктор політичних наук,
Канадський інститут українських досліджень,
науковий директор Центру публічної дипломатії
