23 вересня у Миколаєві Центр публічної дипломатії – із дотриманням усіх карантинних заходів безпеки – провів заключний регіональний семінар-тренінг «Дезінформація як інструмент гібридної війни: особливості поширення та можливості протидії» для представників місцевої влади, громадськості та медіа.
Вітальним словом семінар відкрив Посол Литовської Республіки в Україні Вальдемарас САРАПІНАС. Пан Посол відзначив, що, працюючи в Україні, помічає, як російські засоби масової інформації намагаються переконати широкі аудиторії у тому, що на Донбасі триває громадянська війна, а влада Росії лише віддалено та доброзичливо спостерігає за ситуацією. Кремлівські пропагандисти вірять, що брехня, вимовлена 1000 разів, стає правдою. І тому необхідно приділяти серйозну увагу питанню протидії дезінформації та об’єднувати зусилля у зміцненні опору пропаганді.
«Для мене як для міського голови насправді дуже важливо, аби містяни і люди, які проживають на території нашого міста, розуміли, що інформація – це не лише засіб передачі даних, але ще й засіб впливу на людей, які проживають на цій території», – так почав свій виступ на заході Олександр СЄНКЕВИЧ, Миколаївський міський голова. Він зазначив, що внаслідок «промивання мізків», блокування інформаційних каналів, які налагоджує Україна, змінюється свідомість людей, і фактично війна продовжується вже на території всієї нашої держави. «На жаль, не всі люди уміють аналізувати інформацію, деякі з них споживають цю інформацію, тому маємо результат, що нам потрібно над цим теж працювати. Окрім озброєння, окрім армії, окрім економіки, нам потрібно працювати над «мізками» і над тим, щоб навчити людей, як користуватися інформацією, бо інформація – це зброя».
Іґнас КАЛПОКАС, доцент кафедри суспільних комунікацій Університету ім. Вітаутаса Великого та старший викладач кафедри міжнародних відносин і розвитку Міжнародного університету LCC, розповів про психоемоційні характеристики аудиторії пропагандистського впливу. За його словами, віра у ті чи інші повідомлення з’являється ще до того, як людина починає думати, тому питання полягає не у раціональному переконанні людей у тому, що вони не праві. «Насправді коли ми хочемо протистояти пропаганді, ми маємо справу не лише з соціальними факторами, але ми також маємо справу з біологією людини, людським мозком».
«Ми багато думаємо про цю дихотомію між автоматичним та раціональним мисленням, що ми маємо заохочувати раціональне мислення, тощо, але знову ж таки у навколишньому середовищі, де багато інформації, люди, як правило, використовують саме автоматичне мислення». Це відбувається тому, що люди отримують задоволення, слідкуючи за новинами, які відповідають їхнім думкам. З часом з’являється залежність від цього задоволення. «Таким чином, ми стаємо залежними від того, щоб наші думки підтверджувалися, і ми шукаємо політиків або пропагандистів, які можуть дати нам це задоволення».
На думку пана Іґнаса, потрібно інвестувати час і зусилля саме в автоматичне мислення. Оскільки багато зусиль вже було інвестовано у створення певних автоматичних асоціацій з боку пропаганди, єдине, що ми можемо робити, – це інвестувати зусилля у побудову протилежних позитивних асоціацій, які будуть виникати у людей автоматично.
(у режимі відеозв’язку)
Ключові тези виступів решти експертів ми наведемо у наших подальших постах.
Семінар-практикум відбувся за сприяння Держкомтелерадіо, Миколаївської міської ради, у партнерстві з Освітньою платформою ЦЕГЛА та за фінансової підтримки Програми розвитку співробітництва та просування демократії Міністерства закордонних справ Литовської Республіки Užsienio reikalų ministerija.
