8 липня у Маріуполі Центр публічної дипломатії – із дотриманням усіх карантинних заходів безпеки та за підтримки Центру Балто-Чорноморських досліджень – провів другий семінар-практикум «Дезінформація як інструмент гібридної війни: особливості поширення та можливості протидії» для представників місцевої влади, громадськості та медіа.
П’ять публічних заходів на Сході та Півдні України передбачені проєктом «Інформаційні війни проти України та інших європейських країн: досвід Литви у протидії пропаганді», що реалізує ЦПД за фінансової підтримки Програми розвитку співробітництва та просування демократії Міністерства закордонних справ Литовської Республіки та за сприяння Держкомтелерадіо України.
Неріюс МАЛЮКЕВІЧУС, експерт з питань інформаційної безпеки, лектор та дослідник Інституту міжнародних відносин та політології Вільнюського університету, поділився досвідом Литви у протидії російській пропаганді:
- Кремль використовує західні медіа для своєї пропаганди. Зокрема, у країнах Балтії російські канали мовлять під юрисдикцією Британії. Це явище я називаю медіаоффшори.
- НТВ Мир Балтия, REN TV Baltic, Первый балтийский музыкальный канал – це російські канали, які видають себе за британські. Ці та ще 2 канали – під ковпаком Baltic Media Alliance, який має усього 1 співробітника у Лондоні, і на чию юридичну адресу зареєстровані ще з 60 різних компаній.
- Російський державний RTR канал транслюється у Литві як шведський канал. Очевидно, що за мовою ворожнечі, яку використовував RTR під час війни у Грузії чи Україні, стояла не Швеція, а Росія.
- Зорову ілюзію як принцип використовує сьогоднішня Росія в інформаційному полі. Якщо художник Рене Магрітт використав оптичну ілюзію як художній прийом, намалювавши люльку і підписавши картину «це не люлька», Росія натомість заперечує, що на фото з російськими солдатами – російські солдати:
- Коли розвалювався Радянський Союз, влада шукала «цілителя» для багатомільйонної публіки. Таким став Кашпіровський, якого транслювали державні канали СРСР. Сьогодні роль цілителя у Росії виконують Соловйов, Кісільов, Лєонтьєв та інші. Кашпіровський з Соловйовим навіть схожі:
- Мова ворожнечі веде до реальної війни. Але застосувати національне законодавство по відношенню до російських каналів, які перебувають під юрисдикцією Британії та Швеції, Литва не може. Тільки через європейські директиви.
- Часто заходи щодо посилення інформаційної безпеки плутають із замахом на свободу слова. Треба колегам із Заходу нагадувати: те, що ми робимо по відношенню до інформбезпеки, ми вже робили по відношенню до енергетичної безпеки.
(у режимі відеозв’язку)
Своєю чергою Наталка САД, експертка з комунікацій, член правління Центру публічної дипломатії, пояснила, чому люди ведуться на маніпуляції, фейки та брехню:
1. Середня щоденна тривалість перебування в інтернеті пересічного жителя планети – 6 год. 43 хв. Джерело: Digital in 2020. Ми занадто довго перебуваємо у середовищі Інтернет, аби мозок міг мислити критично нон-стоп.
2. Ми схильні ідентифікувати інформацію як правдиву, якщо чули її кілька разів. Це називається ілюзією правди. Джерело: дослідження університетів Темпл та Вілла Нова, 1977.
3. Щоразу, коли ми відкриваємо соціальні медіа, ми бачимо інформацію, яку для нас Фейсбук, Гугл чи Ютуб вже попередньо відібрали на основі наших попередніх лайків, репостів та коментарів. Це називається інформаційна бульбашка.
4. Якщо фейк потрапив у нашу інформаційну бульбашку, наш інфопростір буде «розривати» від дезінформації.
5. Фейкові новини можуть спотворювати минуле та спогади. 27% людей вірять у вигадані історії. Джерело: дослідження журналістів видання Слейд, 2010.
6. Фейки поширюються у 6 разів швидше, ніж правда. Правда не може конкурувати з фейковими новинами. Джерело: дослідження Science.
7. Люди з легкістю пристають на пропозицію створювати фейки за гроші. Джерело: експеримент видання Fortune.
8. Медіа проводять «жорсткі» експерименти, намагаючись вберегти лояльність аудиторії до себе. Це означає, що людям стає все складніше відрізняти правду від брехні в той час як медіа хайпують. Джерело: експеримент видання MC. Today щодо відкриття Starbucks в Україні.
9. Кожен восьмий українець дивиться російські канали. Джерело: Internews Network, 2019.
10. Можна аргументувати практично все. Головне завдання: як обрати ту інформацію, яка спирається на факти, а не ту – яка спирається на інтерпретацію фактів.
Окрім того, у заході взяли участь:
Андрій ВІТРЕНКО, голова Центру публічної дипломатії, віце-міністр культури України з питань євроінтеграції (2014-2016);
Костянтин БАЛАБАНОВ, ректор Маріупольського державного університету, Почесний Генеральний консул Республіки Кіпр у Маріуполі;
Микола ТРОФИМЕНКО, радник голови Донецької облдержадміністрації, проректор з міжнародних зв’язків Маріупольського державного університету;
Сергій ПАХОМЕНКО, керівник Центру Балто-Чорноморських досліджень МДУ, доцент Маріупольського державного університету, запрошений дослідник Латвійського університету;
Катерина СМАГЛІЙ, начальник відділу міжнародного співробітництва та комунікацій Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС;
Ірина ЖОВТА, головний спеціаліст відділу європейської та євроатлантичної інтеграції Державного комітету телебачення і радіомовлення України
та
Віталій МОРОЗ, експерт з питань інформаційних війн та інформаційної безпеки, керівник програм нових медіа в «Інтерньюз-Україна».
Більше ключових тез виступів наших експертів – у подальших повідомленнях та на нашому Твіттер-каналі: @CPD_UA.
